FUCK

---

---

nothing







sorry, you'rer late. my soul has gone crazy.

---

...А так болить, дєточка? Так болить? /пальцем вмоченим у сіль по відкритій рані спогадів. Чомусь не гояться *ти ж сама їх ятриш щодня*/

Що ти скажеш долі, коли вона захоче від тебе відмовитись? Як ти поясниш себе?..

---

торкайся ніжно краси нестримної життя немов убили щастя а потім віддали заміж невіру що ти скажеш коли прийде твій час коли буде не пізно не рано а як завжди навіщо брехати люди навіщо хто я знаєш а ти правий лівий берег надій стриміє бовваніє десь за горизонтом сподівань а як щодо правди коли ти будеш удома удома вже ніколи екзамени стреси біль коли ти бачиш що далі все те ж як виразити біль нестримний страх невимовний ляк переляк паніка душі не вмирає що далі ти відкрий очі прости мені все ти знаєш далі не буде просто так буває вперше боляче сильно навіщо навіщо навіщо волає душа немов ріжуть її а слова падають в тіло трикутниками лез нагострених словами чужих облич ти ніхто ніколи не буде щастя віриш у тебе є все живи вір надійся бо тебе такої вже не буде буде повторюваність на кого залишаю на кого моє щастя піде як я зможу там бути якщо немає впевненості що тут моє щастя мамо як я буду мамо

---

мы вместе год.







________________________________________________________________________________

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!





Нет плохого, есть то, что тебя огорчает.



Нет хорошего, есть то, что тебя радует.



Возможно, твои ошибки - это то, что нужно Вселенной.



Есть люди, пребывание с которыми разрушает тебя.

---

Зачем ТЫ делаешь из меня чудище??????????

я нем могу, не могу, не могу...

Вот завтра - год мы вместе. ЗАЧЕМ?

Сколько горя ты мне принес...

За что я тебе благодарна всей душой - ты не ждешь ответных признаний.

---

так странно... не могу говорить о мирском, о внешнем. вот выиграла. и что? и кому?



люди странные. ты - человек?







всем всего ХОРОШЕГО. дай им, Боже, счастья. пожалуйста.

---

а ненависть... ненависть болюча, колюча, ядуча, пекуча, радіоактивна... заливає очі, ніздрі, уста... розпікає душу. ятрить.







ти мій біль.







дай мені синього птаха. і я кину його тобі в морду лице, щоб ти НІКОЛИ не називав мене своїм щастям.















як я тебе ненавиджу. це страшно...

---

Щось я не бачу нічого хорошого. Стерво... так, я стерво. я ж казала. не хотів. не бачив. не вриш і зараз. а біль-то реальний.



Приміряю слова до себе. Зболена, моторошно, лячно... цікаво, чи не так?





Тук

Тук

Тук

А далі... ПЕДАЛІ!!!





Ось-ось. Про це я і говорив, лікарю, і так постійно.





Не допоможе. На жаль. А життя-то йде.

Вір.









З-під пальців ллється печаль, убиваючи не живість клавіатури.







Те, що роздроблює, розщепляє, розщеплює... Іди ти на... завжди. Мені боляче. Все ще. Як завжди.





Ти – єдиний... справжній , кого я ненавиджу майже як себе.





Чи є в тобі крихта любові? Чи є в тобі лише її крихта?





Бо відчуття власності – це дещо інше, милий.

---

Старое, что найдено и вновь...

Знаєш, ти мене достав. Скільки можна? Те саме. Тобі ще не набридло? А ось я вже давно мрію сказати, як я від тебе стомилась, сонце. Ти сидиш у моїй голові, так звично посміхаєшся. Чому ж ти зараз не такий? Чому ходиш заклопотаний? Стомлений? Ніби загублений, ніби затертий? Зірко моя, що з тобою? Мені так шкода, ти знаєш, тебе загубити. Було так боляче-боляче-боляче. А тепер шкода. Дуже. Говорили про все. Вірила. Знала. Любила. Страждала. Ждала. Нічого нового. Не друг, не хлопець. Брат-не брат. Біль.

Що в тобі такого, що я ще не забула? Чим прив’язав? Люди міняються. Буває. а шкода. Все ж шкода. Знаєш, говорю інколи з тобою. Ти там, глибоко в свідомості. Біля голосу, що вічно заспокоює. Ти такого не робив. Ти завжди казав, що я у всьому винна сама. Дивно, як я це так сприймала. Все дивно. До тебе, після. І втратила. Біль. Він не зникає. Як і твій образ. Знаєш, хоч би кохала вже тебе так. А виходить, і не люблю. Але не забуваю. Не відпускаю пам’ять. Або вона мене не відпускає. Втрачаю глузд. А крім тебе цьому ніхто не вірив. Дякую. Знаєш. Та ні ж бо, вже не знаєш. Не хочеш. Кожен робить вибір, пам’ятаєш? Мабуть, також ні. Ну і... Знаєш... я ненавиджу слово “знаєш”. Його казали ми один одному. Це просто було спілкування. В тебе таких багато. Було, є, буде. Нічого. Я вже пережила. Мабуть. Тобі всього найкращого. Після випуску наші дороги вже не зійдуться. Є лише одна точка перетину прямих. Ми її вже пройшли. Шкода. Мені. А так... нічого. Живи. Насолоджуйся. Ти це вмієш. Як там було... цілую. Люблю. Бувайте.









Тобі, мій любий



А інколи приходить думка? А ти мені треба? Хто ти і навіщо? кохання??? Так. І що з того? Буває воно не буває... запитують – ти його кохаєш? А ви скажіть що це – кохати? Як? Скільки? Можливо, мабуть, кохаю. Що з того? Життя іде. І все без коректур... тобі ще не набридло? Ти.

---

Навіщо люди шукають диявола? Ось він - ліворуч. Серцем називається.

---

почему в моменты истинного счастья так больно???

---

Я тебе сьогоднi вперше так побачив... аж болить.















дальше...



//////////////вот так все и будет

---

...и что такого страшного, позорного в том, что я устала? почему я должна это скрывать? что в этом постыдного?...

---

Я не могу писать. Вот просто так. Слова не печатаются. Они бегают и бегают и бегают в голове, стирая желание понимать. Мне трудно. Дайте мне чел.. Воспоминания сбежали.









Вот и все. И все? 40 дней поста. День объедания. И все? прости, Господи. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости. Прости.



прости, Господи. Мне больно.



Столько времени. 40 дней. без музыки и сытной еды, почти без матов. в ожидании воскресения. Господи, прости...









мне больно.





период, когда мелодия пьявкой цепляется за кору головного мозга и ползает, как тварь, пока не выпивает силы. бороться...





мне сложно. мне сложно...







люди, где вы, люди?









... а потом ...







я одинока.

я не один,

но одиночество

преследует меня.

а я, дурак,

верил в пророчества.

я устала от тебя, котенок. я страшно от тебя устала. почему все никак не отпускаешь?

Сколько было уже боли. Сколько...

Горько. Каждый день так странно горько,

Но только роли не изменишь, и только...

Сколько будет ещё боли? СКОЛЬКО?

верить... верить... верить...











вот и объясни мне...







дайте мне...

---

Светлый праздник Воскресения!!!

---

все.

---

эх, и что сказать? поздравляю. ну ты и дура. как мы так влипли? зачем? и дальше не лучше.

на сегодня все.

---

и он сказал: "Поехали!"